Тоді ми знов зустрілись у Ґранаді,
І всі фонтани привітали нас —
Дзвонило місто шумом водоспадів,
І кипариси дихали, мов час.
І знову ми зустрілись у Ґранаді
Та зранені прощанням ще ішли.
Для ніжних рік така сувора влада,
Що тільки з гір вмираючих текли.
Із болем ми зустрілись у Ґранаді —
Стирали наші лиця роки рік,
Боліли нас фонтани, срібні жади.
Тоншали кипариси, наче вік.
Кохання — камінь, вдарений в пустині.
Тече кохання тільки з тих фонтанів.
Увійдіть, щоб отримати доступ до ваших улюблених поетів та віршів.