Восени це місто стає як стара непрочитана книжка
Пахне так, наче в ньому все літо сушили гербарій
Чи голову. Зберігали скелети рослин і секрети між сторінками
Тобто, листи тобі, замасковані під листя опале
І листи від тебе,
ці квитанції за тепло, якого не було.
Підкажи, це квиток чи засушена квітка?
Скільки сонця ми випили в цьому кафе, що скінчилося літо?
Я б замовила ще, але нам принесуть листопад
Там ковток — і як завжди застудиться горло
В ньому щезне тепло, яке знову не стало словами
Зникне голос — залишу мовчання на чай
В цьому місті, де ранок лягає на шкіру, як крем на обличчя
Де тумани, заварені з неба й крохмалю, густі наче відчай
Де доми такі сірі і так затуляють все сонце, як хмари
А дерева щоночі скидають все листя у спам
Це не спальні райони, це райони безсоння й без сонця
І не вулиці це, а книжкові полиці
Із пошарпаними домами томами
З атомами літа, загубленими між сторінками
З недостиглими словами
любові, застряглими в простиглому горлі
І серцями, заскленими, мов балкони
чи холодні червоні трамвайні вагони
де не вимагають штраф за безквітковий проїзд,
Тільки за безквитковий.