Фінальні хвилини весни
і міста рахманний шум:
“Невже загубились листи?”
І знов часоплинний струм
Вносить правки свої.
Заплющений подих тепла
на співи нічних птахів
наносить узори добра
під трепет найкращих слів:
“Анно, чуєш, … пора”
Дурні кілометри, вітри,
ця томна слюда доріг…
І скільки зітхань зачеркни,
плането, та кожен з них
знає місце і час.
Фінальні змагання розлук.
Звучить магістралі джаз.
Як гарно торкнутися рук,
як ніжно зустріти вас
і чути вечірній звук.
(ось вони, останні пів години травня: вірш не встиг дописатися навесні, тому залишиться таким, бо далі — почалось літо)
31.V.23