а на старості років піду працювати таксистом…

а на старості років піду працювати таксистом
на корейській машині чужій уночі розсікатиму містом
витрачатиму дні на зневажливе вуличне вчення
вихідними блукатиму в хащах тверезий як бритва
і ловитиму вдачу оту без важливого захвату битви
без гонитви за ранками з кавою десь на заправці
і рукопис носитиму господу на подивися
не зійдемось на жодній найменшій дрібнесенькій правці
бо горбатим зазвичай могили уже виправляють поставу
коли з юності в зрілість поїдеш по дамбі
на вишенськім ставі
посміхнутись наважся у дзеркало заднього виду
у воєнне життя півкраїни тікає з ковіду
і на краще надія усе це наповнює змістом
працювати таксистом коли все не надто барвисто
коли все це занадто занадто занадто колюче
на промови їбучі я плюю із подільської кручі
де направду був замок а нині розгойдує прапор
то зефір то борей між аідом і знову пріапом
у такий нелегкий достеменно означений спосіб
все це було уже але знову трапляється досі
і трамвайні дроти награють нам мелодію ночі
у маленьких містах і великих трапляються очі
що доводять до сказу до сміху і до божевілля
люди ніби птахи а під ними красиві будівлі
де не сядеш краса і тепло і м’яка прохолода
і уже знаєш сам яка буде на завтра погода
бо на вечір таксі виїжджають у місто помиті
ми побачимо всі як життя виникає щомиті
на старих перехрестях на кручах зруйнованих замків
все помре і воскресне як ранішні кроки на ганках
після ночі у місті прикрашенім і потворнім
опівнічне таксі проїздить від моста по соборній