Я не знаю,
що тримає мене тут –
важкі будинки,
що вночі, наче танкери,
випливають з безмежного неба,
світло ліхтарів,
заплетене золотими стьожками
в гілля дерев,
чи ті, що з різкими обличчями,
наче ящірки, снують під полуденним сонцем,
чемно гудуть про справи
і коротко беруть на Одесу
зайшлий люд,
аби не було неув’язочки
під пекучим сонцем Відрадного.
Увійдіть, щоб отримати доступ до ваших улюблених поетів та віршів.