Підпертий
книжкою
мого єдиного друга,
Жана-Ніколя-Артюра,
я дивився
на цвинтар
моря
з нагробками хвиль
на ньому,
на заході,
на перлямутровім
паралелограмі
неба,
хмари
прибирали форми
кусків дерева,
викиненого морем
на берег,
на сході
величезна
хмара
росла,
мов прутень,
націлений
у піхву
пітьми,
мої руки
і пальми
шелестіли
в постійнім вітрі,
шепочучи
ніщо,
я був щасливий,
як буду
сто років
після своєї
смерти.
Увійдіть, щоб отримати доступ до ваших улюблених поетів та віршів.