Звернення

“Мальвами болю
заквітчавшись,
прийдеш і виллєш
вино з чаші.
Знатимеш голос,
що як хрест
терпкість від бруньок
забере.
Знатимеш тишу
просфори,
знатимеш мокру
душу риб,
знатимеш чорний
зов води,
шелест луски,
плеск ікри,
стовбури місяця,
рів, де ртуть
влилась в смертельну
наготу,
пройдеш вогонь, солому і грім,
грітимеш сонце
в рожі вітрів,
гнатимеш порох
прісних душ,
рватимеш зорі
на ходу,
і, перепливши море в граді,
станеш, як нетля,
свічці радий.”