Close
Марія Ревакович

“задумана”

задумана
в краплину дощу
потрапляю
у вулички й
закамарки твого тіла

на одній з вуличок
зустрічаю тебе
молодшого
на тисячу років
простягаєш руку
до моїх уст
і пишеш на них
одне слово :
народження

коли підношу очі
тебе немає
тільки тавро
твого дотику
вагітніє питанням
на моїх устах