зачудований корабель

кінець і початок
(зовсім нічого
лежу і читаю бекета
тричі на день
мене водять строєм
до їдальні й назад)
кінець і початок
рухаються назустріч
одне одному
ніби лунатики
(нас часто шикують
лейтенант гуменюк
зачитує з папірця прізвища
ми кажемо я)
зарізаний зойк 4 по вертикалі
кінець і початок збігаються десь в уяві
на залізничнім вокзалі
я хочу сказати
дуальність є запорукою справедливості
завжди іншої читаю аристофана
справедливість не має сенсу
лише абсолютну втіленість (власне плоть)
вдень сусіди мої сєльцов і решетник
цитують сунь цзи
а вночі їдять тушену качку
після того як в коридорі гуртяги
нас перелічують по головах
і велять вимкнути світло
у світі де всього – тьма
окрім може обіймів
про них поговоримо згодом
сніданок перловка яйце салат
куряче стегно кусник сиру солодкий чай
обід борщ картопля котлета салат узвар
коли ми (сто чоловік) разом б’ємо об стіл
круто вареними яйцями
в цьому є сила сміливість і радість
не дуже багато радості рівно стільки
щоб стало на ще одну
ітерацію духовного вишколу
нам видали шеврони 210 грн за комплект
решетник тужить за кумом
кожен може стати святим
що означає це слово
що було першим тіло чи плоть?
що трапляється у приміщеннях
не призначених для живих?
відключили гарячу воду трохи пишу
про речі що стаються зі мною
до речі нічого не стається зі мною
кінець і початок розбігаються врізнобіч
лишаючи друге відділення п’ятої роти батальйону резерву
наодинці з військовим обов’язком і честю мундиру
8:30 шикування на плаці
22:00 відбій
життя складається з рецидивів
я в наряді попереду
ніч повна тоскного солдацького
нежитія
йде дощ
страшно ходити в ліс
мені ні але декому
може декому страшно
може дехто в розпуці заради мене
прокльовує марс у бичачім боці неба
чи ділиться цигарками з жінками й чоловіками
що бояться дощу і лісу
чи тільки чогось одного
чи більше зовсім нічого
зі мною солдат гаталяк
і підручник з військового перекладу за редакцією балабіна
про це не можна розповідати але
частина людей і предметів насправді медузи
сяючі вони зависають під стелею
сяючи ледве чутно дзвенять
і ворушать гострими жалами
я навчився голитися жалом медузи
живитися медом лози
просто з вікон відчахнутих усередину
довгого коридору з двома стільцями
для мене і солдата гаталяка
ми сидимо тут як два морські огірки
два морські огірки в очікуванні світанку
тривога
погнав роту в підвал
гаталяк зібгався на стільчиках
резервіст без нашивок приніс їжака
солдат ковальов що лишив на луганщині плантацію шмалі
говорить вві сні
хочеться спати пахне чорнилами
на сніданок гречка м’ясо і ковбаса
коліна болять ніби перед пришестям
(причастям? подумати) кінець і початок
обертаються кругом яблуні у вікні
про яку не написано жодного вірша
жодного слова яблуня
може навіть
яблуня це не слово а тільки штука
для уречевлення слів
що мов кордони існують там і тоді
де і коли їх встановлюють і захищають
тож позаду
завжди
безмежжя
дещо надмірна
визначеність нової реальності беззастережно
виконувати накази командирів (начальників)
захищати їх у бою як святиню
оберігати бойовий прапор своєї частини
пам’ять приходить змінити уяву де зовсім нічого
майже нічого самі тілько чорні брови
талани
мілтеки
лови
американські гармати
якщо ви хотіли спитати
чому ти антоне приєднався до мілітаристської інституції
не соромтеся