Я натомився вічно знати
В собі самому — двійника…
Душе! обридлива яка ти!
І непримирлива яка!
Я марно злагоди чи згоди
З тобою сподівавсь дійти, —
Як тінь, недомисел природи.
Мене перекривляєш ти!
І що ясніший я, то мушу
Усе темнішу тінь тягти…
Душе! (якщо я маю душу)
Яка непереможна ти!