коли западає сутінь, і небо ховає погляд,
і духи заводять танець на випалених полях,
у хмарах зірки пасуться, і місяць здіймає що́гли,
чекаючи доки стане виднішим чумацький шлях.
в хатах западає тиша, згасають сонливі вікна,
худоба сопе і топче солому хлівів жарки́х,
потоптаним пилом пише свої заповіти вітер,
і точать струмки проточні в камінні нові шляхи.
і в мить коли швачка ночі, зітхаючи, заплітає
усе, що втомилась пря́сти, й вивішує ізгори́,
із тіней, які клубочать у пралісах за плотами,
з’являється вовчий пастир
і бродить через двори.
(2020)