як добре що таки прийшла
весна не гордувала болем
листочків гілочок суцвіть
раптово скривджених морозом
вночі замовкли в льодяних
шкаралупах бруньки заснули
під крижаною ковдрою птахи
північний вітер вирвав вишню
з корінням у родинному саду
гострі пелюстки розлетілись
уламками снаряда — дім
кровоточить а дитина спить
міцно й навічно не ставши
квіткою та плодом і мама спить
назавжди з пелюстками в серці
од жаху прокидається земля
голосять люди звірі трави
ревуть у різнобій сирени
ой весно весно
ракета хату нам рознесла
ой весно весно
невинно вбиті не воскреснуть