Перший

Прощай, мій зошите!

Скільки б не судилося страждати…

Там, у степу, схрестилися дороги…

У маленьких очах відбивається світ…

Цвіла ромашка в полі на межі…

Я не люблю зими — вона така убога…

Все минає, але любов після всього остається…

«Вартовий. Мармурові колони.»