Не бийте в долоні, не зривайте мене з Кассіопеї до низин.
Якби знали, що ви чули, стали б німі, як в’язи,
Підняли б угору рамена обняти висоти,
Ждали б блискавиць, як цитр многострунних,
Хотіли б згоріти тепер, тепер !
В полум’ї святих язиків.
Ви не вмієте бути келехами маґнолій,
Не маєте ні чистоти, ні зоріння на рóси,
Не маєте ласки : взяти святе у жмені.
Як гірко бути пророком безликої юрби
І промовляти до неї словами
Дзвінкої, нечуваної мови.