Страх,
який стискає горло
залізним обручем,
не визначає тебе.
Страх,
який прохромлює груди
розпеченим прутом,
ставить тавро
на обидві щоки,
не визначає тебе.
Страх — наче тиф,
який батько приносить
додому з війни
і перед смертю передає
всім своїм дітям.
Страх — як волосся,
що відростає,
коли поголити голову,
і більше ніколи не кучерявиться.
Страх — наче мова,
якою тебе
змусили заговорити,
прикормивши
запліснявілим хлібом
і сірим м’ясом;
куснем землі,
удобреної кістковим борошном.
Страх — наче незнайомець,
який напирає,
бризкаючи слиною.
Страх — як дірява латексна рукавичка;
захисна маска,
яка злетіла з обличчя в людному місці.
Страх — це безпека,
що акуратним ротом
пожирає свободу.
Не питай, що страх може зробити тобі —
питай, що ти можеш зробити страхові.
Щоб він тебе не визначав.
2020