що тебе порятує
тиха жива вода
що тече через всі перепони в твоєму місті
в цей Великдень неможлива була церковна хода
тож вода це зробила за нас
і тепер наші помисли і думки достоту чисті
ми тепер зелені і нарвані ніби весняне листя
ніби листя що всупереч лютому прорвало всі морози і холоди
аби вкрити собою темні основи своїх домівок-гілок
щоби вкрити собою всіх у кого там стане сил
розмістити гнізд своїх обереги у строк
що тебе порятує
затиснутий хрест в кулаці
що не дасть тобі розревітися сидячи на стільці
єдиному що вціліло
ми розбили горóд
живемо у сусідській автівці
виїжджати
та як ми поїдемо звідси
бачиш дід потроху розкопує льох
нам стане його на двох
що тебе порятує
мої дивні воєнні сади
я сумлінно щоденно насаджую їх і мовчу
мої діти не знатимуть
а онуки все зрозуміють
це бабусині сльози так квітнуть й так плідно рясніють
скільки сліз я ховаю щоденно і скільки журби
щоби вдень посміхатися серед міської юрби
щоби глядíти свої пагорби і горби
удавати що зовсім не чутно сирени сурми
що мене порятує
свічного вогника теплий маяк
я пристану до нього
очеретяне судно
і він тріпотітиме
хай буде так
бо без нього зовсім нічого не видно
13.05.2022