Ріг буйвола затвердне наче бинт,
зима біліє. З торбою рибин –
як мову темну – вивчивши рабин –
потягся дим – і мандрівник з ослом
в незненане місто входить – і число
побільшало промовців за столом,
як пагорбів за містом що довкруж
його обсіли наче квочку – муж
блудниці – пиворіз і п’є як вуж
з-за пагорба камінного навстріч
чужинське військо скаче – глупа ніч –
і метушня, і хаос – словом – січ
часи – непевні, всюди розбрат, страх –
і семисвічник на семи вітрах,
і юрби блудять по семи горбах
ослиця з сумом погляда на схід
і стійло в скелі, і вівси сухі,
і все просте – доламуючи хліб –
та мова як рослина, як листок –
друкарська фарба вицвіла – ніхто
сих стародруків не гортає том
ніхто не пише: зав’язав сандаль
простому чоловікові – вода
на нитці світла – флейта золота –
і знову кочівник з ягням малим
петляє в горах, пагорбом олив,
як садом світить, се – Єрусалим