Чарльза музика – потім концерти
формаліном заллють її фармацевти
бас-баритон звільниться від какофоній
м’язи яким наростить у повітрі цупкість
клапаном що стирчить із кларнета suzuki
-діамантом в короні –
коли музика була псом – то вона хотіла кусати
вона пробігала між станцією Козятин
і а-тональністю звуку- тому що це швидко
ми йдемо тому що знаходимо двері
тому що за нами летять наші померлі
-білі як маргаритки –
в музиці найяскравіше світиться фосфор
якщо засипати нею небесні фоси
якщо заповісти органи для формаліну
якщо приховати ноти за пазухою сорочки
якщо читати вірші – прості чи пророчі –
-ковтаючи слину –
в трьох частинах в яких домінує звичка
в Нью-Йорку по склі тарабанить мжичка
шиби й двері становлять стихію концерту
але звук в амплітуді своїх синусоїд
на Penn Station сформовано поїзд
-прямуєм до центру –
поміж бас-баритоном і поміж солістом
поїзд-дощ пролетить понад поїздом-містом
тарабанить повітрям й проламує стіни
збирає останніх що були слухачами
і симфонія – наче бомжі за харчами –
-в Томкінс-парку- постійно –
як 16 серпня – й п’яні балухи Чарльза
у Нью-Йорку повітря заправлене часом
ми змиваємось звуком таксі чи порома
навіть поїзд летить – назбирав пасажирів
дочитати б сторінку поплямлену жиром
-плісняви глаукома –
у Чарльза усе розливалося серпнем
навіть пляшка зелена була його серцем
а дірява печінка пливла як шхуна
і Нью-Йорк з яким Чарльз бухарив
музикою п’яно вимітаючись з бару
все-таки серцем
без якого сумно