Осіннє небо – це міський порожній паркінг під дощем,
із капілярами тріщин, що зливають
дощову воду вибоїнам сердець.
з величезними сподіваннями і обіцянками,
що все буде по-іншому, що вода не буде каламутною,
що не призупиняться кольори,
і не потускніють лиця ліхтарів – заслужених громадян цієї вулиці.
Опалі дички яблунь біля трансформаторної будки вже майже перегнили
на внутрішнє розсіяне світло,
що просочилося прямісінько в потаємні каплички осені,
і далекі запалені кимось поганим
скирти у порожніх полях неб
дотлівають, перетворившися на відсвіти
А тіні жовтневі видовжені від ліхтарного світла
за малу оплату
по ночах малюють нові адреси
нелегальних онлайн-магазинів @invisibleink
на стінах панельних будинків.
Дивно, що ніхто не помітив того вкопаного свідка бабиного тепла
недалеко від тих, хто обмальовує і далі холодні стіни,
стоячи і дивлячись крізь діряву вицвілу балаклаву
мовчки наводячи контури тіні
а на ранок літери одна за одною
із кольоровими патьоками на стінах
перетворюються на плющ