Close
Тодось Осьмачка

Пісня

Кинув чумак село рідне,
щоб шукати долі інде.
В сірій свиті, йде не хутко
ще й з верби пригубив дудку.
Гей, гей, путь-дорога далека.

Ой де обрій з небом злився,
туди й чумак похилився,
бо аж там, аж там дівчина,
мандрівки його причина.
Гей, гей, путь-дорога далека.

А з-за лісу чорні хмари
випливають не до пари:
бо, чумаче, мій соколю,
так знаходили й неволю.
Гей, гей, путь-дорога далека.

А туди як помандруєш,
жайворінка не почуєш,
та й твоєї вже сопілки
не почують жайворінки.
Гей, гей, шкода хлопця-чумака!

Close
Женя Васильківська

Пісня

Місяць — як ребро молока,
місяць, як біла лисиця,
чорним крилом над веслом
хлипає зранена хвиля.

Ллється солоне вино,
брязкає тінь комишами,
щербиться думка на вітрі —
тиша, серпами поранена.

В тебе зав’язане слово,
в тебе лиш очі голосять.
Голосно море говорить,
пісня, як чорне колосся.

Сон переспівує берег,
камінь промінить про скелю —
промінь не вернеться оком,
темним, де води шуміли.

Close
Микола Вінграновський

Пісня

Грім грому, блискіток аркани,
І ядра хмар, корогви неба змерклі.
Тремтять з відбитими ногами і руками
Козацькі черепи під Берестечком в церкві.

Тремтять козацькі черепи в зовиці,
Звуть-кличуть ноги свої, руки і шаблі,
І коней кличуть, порох і сулиці,
Себе — живих — звуть-кличуть із землі.

Та не біжать їм коні із долини,
І порох змок, з очей-калиновіть.
Вони ж кричать, бо голос України
Вчувається в кривавищі століть.

Грім грому, хмари сріблом куті,
Сум’яття дум, у серці крик сичів…
Мовчать козацькі черепи забуті
Під Берестечком в церкві уночі.

1965

Close
Максим Рильський

Пісня

М. В. Лисенкові

Вийся, жайворонку, вийся
Над полями,
Розважай людськую тугу
Ти піснями.
В небі, чистім і прозорім,
Сонце сяє,
Наче в морі, в жовтім житі
Хвиля грає.

Подивись: женці схилились,
Потомились
І від праці від тяжкой
Потом вкрились.
Розважай же іх піснями
Ти дзвінкими…
Вийся, жайворонку, вийся
Все над ними!…
1910 р

автор:
Рильський Максим

Close
Олександр Афанасьєв-Чужбинський

Пісня

Ой у полі на роздоллі
Шовкова травиця,
Серед неї край тополі
Чистая криниця.

Тільки туди кониченька
Мені не водити,
Із тієї криниченьки
Водиці не пити.

Травка зв’яне, травка зсохне
Коню вороному, –
Отрутою вода стане
Мені молодому!

На тій шовковій травиці
Багато отрути:
А з тієї криниченьки
Пив мій ворог лютий.

1842. Герваря 30. Чугуїв