Обутріло. В неяснім сірім світлі
Твоє обличчя дивне і чуже…
Цей профіль ніжний, щоки ці поблідлі —
Твої невже?
Гаряча пристрасть, втома й сон глибокий,
Вони мов стерли з рис твоїх всі ті,
Що я пізнав крізь зустрічі і роки
У повсякденній суєті!
І ось тепер я наче вперше бачу
Усю тебе, незнану і чужу…
…Так чий же сон і усмішку дитячу
Я біля ліжка цього стережу?