Close
Юрій Тарнавський

Ноктюрн ІІ

Роздирається дня завіса над містом,

плещуть серця в м’яких фотелях крови,

і тоді ніч хрипким жіночим голосом

відкриває дике ревю на своїй темній сцені.

Починає скрипіти оркестра ліжок,

і чоловіки сопуть німе сольо.

Хор задиханих жінок скандує сороміцькі слова,

впершись босими стопами об стелю неба.

Та нараз усе затихає,

і виростає тоді над дахами

постать негра, що рве пекучі струни

на чорнім інструменті, який має форму Африки.

1962