Роздирається дня завіса над містом,
плещуть серця в м’яких фотелях крови,
і тоді ніч хрипким жіночим голосом
відкриває дике ревю на своїй темній сцені.
Починає скрипіти оркестра ліжок,
і чоловіки сопуть німе сольо.
Хор задиханих жінок скандує сороміцькі слова,
впершись босими стопами об стелю неба.
Та нараз усе затихає,
і виростає тоді над дахами
постать негра, що рве пекучі струни
на чорнім інструменті, який має форму Африки.
1962