Мовчи! Я знаю. За всіма словами —
Холодний смерк, спустошені сади …
Це наша пристрасть стала поміж нами,
Нас розлучаючи назавсігди!
Шалій, шалій від розпачу сп’янілий!
Що розпач той?! Річ марна і пуста!
…Як пізно ми серця свої спинили!
…Як роз’єднали рано ми вуста!
О, друже мій! Останні трачу сили,
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий,
Де голос твій… Мовчи!
Мовчи!
Мовчи!