нас замете зима наших останніх днів.
досить, напевно, нам гріти себе в брехні.
час визнавати вже — наші роки́ пройшли.
вроджені із пожеж, ми — вартові імли.
пий свій солодкий мед. радість — така проста,
доки іще не дме ріг на краю моста.
доки іще живі. доки ще вдосталь сил.
час замикати вік. час поступатись, син.
правду говорять сни. в цьому мені повір —
в тій зі святих криниць, що стереже Мімір
око моє, крізь час, в вітрі голодних бур
бачить кінець для нас. тут – непорушна Урд.
вибір — лише туман. просто його нема.
тінню своїх примар нас замете зима.
норни уже спряли світу останній день.
ми — вартові імли, тої, що з нами йде.
близько — останні дні. тішся із них, як жив.
правду черпай зі снів. луки плети із жил.
влучно стріляй і бий. ціле життя — війна.
що той останній бій? просто наразі нам
час догравати гру. жити одним “тепер”.
жменя гадальних рун нам викидає Перт,
звернутий догори. скоро Хеймдалль задме.
хай же усе горить.
пий свій солодкий мед.