I
СВІТАНОК
Ніч, як цибуля,
роздягається.
В дзижчанні вуліїв
танцюють заяці.
Пухнастим віялом
обрій лоскочуть,
перуть закопчену
сорочку ночі,
з бджолами пишуть
мир неохочий
під круглолице
прощання ночі.
II
НАД ВОДОЮ
Дві берези
над водою
важать неба
синю брилу.
У зелених
верховіттях
сонце люльку
закурило.
І, моргаючи зі ставу
оком повним жабуриння,
кличе вглиб, де між лататтям
чорний жук ломачку вийняв —
і у всесвіті коріння,
у святині оситнягу
проганяє рибу смерти,
заклинає жабу ночі,
а тоді, зігнувши промінь
вусами, як соломину,
вишиває воду тінню
і зникає в баговінні.
III
ВЕЧІР
Прядиво тиші
над очеретом
лагіднить строге
обличчя вечора.
Берегом ходять
мовчазні звірі —
сіють у воду
світляний порох.
А хитра річка —
іскриста риба —
срібною лускою
ніч покорила,
і світить вербам,
що витчуть листям
з срібного плюскоту
прядиво тиші.