Літня злива – зелене стає срібним. Обкладинка.
Ось довга-довга цитата блискавки, без академічного посилання, без жодної згадки про Теслу,
світляна судина з неба до землі,
унизу – коментар дуба.
Тут і далі – лугова бібліографія:
деревій, кашка, чебрець. Рідкісне видання підмаренника.
Ця лілія на залиплому ряскою плесі – єдиний гарний образ
із якогось моралізаторського вірша шістдесятих.
Хтось доганяє на велосипеді вітер. Романтична дачність.
Поряд сосни своїми хребтами нагадують про готику,
а бузина – про українське бароко,
чорнота вікон-бійниць, зелень даху.
Тут і далі архітектоніка: поле – пагорб – ліс. Знаки оклику огорожі. Нерегулярний синтаксис. Град. Крапки.
Стислий переказ пророслого. І жодної думки.
(с) 2019