вперше він поцілував мене
з ввічливості чи вдячності
випадково
а як відомо випадковостей не існує
його язик опинився в моєму роті
наче гарпун
тут я говоритиму про інстинкти:
жага ловитви
сильніша самозбереження
вісім довгих ночей минули
як одна ніч
а все ж зап’ястя його чарівніші
за його передпліччя
хоч я божеволію від його зап’ясть
я навіть не можу назвати
щось
красивіше ніж його зап’ястя
хіба що його передпліччя
в будинку зі спіральними сходами
з прозорими білими
наче подих зими вітрилами
я залишалася вісім довгих ночей
дні до уваги брати не варто
дні
—неозорі хижі пустелі
днів для нас не існувало
чи усіх їх ти приводив сюди?
я запитувала
чи всі вони так сяяли тобі і так пахли
свіжою дичиною
як і я в першу ніч—
він тільки сміявся
і сміх його був
наче стогін китів поранених—
якщо вони стогнуть від ран
а може вони мовчать
як і він зазвичай
чи кожну з них ти показував
своїм друзям
як райську пташку яка вчепилась кігтями
у сніжно-білі гардини
чи дитинча кита відірване від матері
на білому піску
твого простирадла
пливи пливи китобою
пливи але стережися
тримайся за руків’я ножа захалявного
як за останню надію
кит уже недалеко
2014