кулі дощу вдаряють об дах
під дих:
що тобі сниться поете теплого тилу
злива голосить за ними
про них
тих-
о
згасло життя
наче пір’ячко полетіло
пальці розламують хліб
скручують у ріг
ліг — і чекаєш пришестя
яке не настане
знову ятряться лампадки уздовж доріг
п’явки чорних стрічок знекровлюють стяги
вервечка із бабусиних квасолин
батькові теплі шкарпетки з кусючої вовни
ним
тілом своїм
нову міситиме глину
із пробитих човнів ротом черпатиме воду
хто ти
з поглядом
болючішим від прута
новонароджений
ув’язнений в однострій
непоказна
іграшкова фігурка з металу
впала зі столу
пробила діру в земній корі
2021