Хочу тверезого спокою, як у мурашки,
що вперто підкорює вершину ліктя
і не боїться впасти.
Хочу міцного спокою, як у маргаритки,
що споглядає сонце
і не боїться людського кроку.
Хочу легкого спокою, як у листка,
що безтурботно бавиться вітром
і не боїться осені.
Хочу важкого спокою, як у яблука,
що зістрибує з гілки
і не боїться скотитись під ноги.
Хочу бурхливого спокою, як у потічка,
що нуртує невтомно
і не боїться посухи.
Хочу повільного спокою, як у цих словах,
що літера за літерою витікають з
полохливого розуму,
химерного розуму,
що не дає забутись вві сні.
Загубився мій спокій,
ніби забавка на дитячому майданчику.
Коли знайдете його,
залиште за адресою зі зворотного боку:
на порозі дому, якого давно нема.