Фрідріху, чим не Орфей ти?
Клякнуть навколо ж усі,
Скоро візьмешся до флейти
Смерком у Сан-Сусі…
Ніжне яке піано!
Раз-два-три… раз-два-раз…
Вищим натурам лиш дано
Творчий пізнати екстаз!
Слухай, Вольтере! Слухай!
Друг бо твій з тих музик,
Хто неслухняним вуха
Боляче скубти звик!
Чуєш, яке взяв torte?
Люди! Людці… Людва…
…К чорту, Вольтере — чорте!
…Ать! Два!