Дивилися
на голе, розтерзане тіло моєї вітчизни.
Знімали й публікували фото і відео
високої роздільної здатності.
Жахалися, засуджували,
непокоїлися, прицмокували.
Гучно вболівали і підбадьорювали,
дивувалися, що ще жива.
Захоплювалися стійкістю і хоробрістю.
Пропонували їжу й питво,
вологі серветки,
ліжкомісце,
дозвіл на працю –
і все задармо.
Поки скажений пес
виривав з її тіла криваві шматки м’яса,
за мізинець до сонної артерії.
Зібрався цілий натовп
людей при повному озброєнні,
але ніхто не натиснув на спусковий гачок,
аби його раптом не струснуло
віддачею.
26.03.2022