Close
Петро Гулак-Артемовський

До Пархома

Пархоме, в щасті не брикай!
В нудьзі притьмом не лізь до неба!
Людей питай, свій розум май!
Як не мудруй — а вмерти треба!..

Чи коротаєш вік в журбі,
Чи то за поставцем горілки
В шинку нарізують тобі
Цимбали, кобзи і сопілки;

Чи п’яний під тином хропеш,
Чи до господи лізеш рачки
І жінку макогоном б’єш,
Чи сам товчешся навкулачки,—

Ори і засівай лани,
Коси широкі перелоги,
І грошики за баштани
Лупи — та все одкинеш ноги!

Покинеш все: стіжки й скирти,
Всі ласощі, паслін, цибулю…
Загарба інший все, а ти
З’їси за гірку працю дулю!..

Чи соцьким батько твій в селі,
Чи сам на панщині працює,—
А смерть зрівняє всіх в землі:
Ні з ким, скажена, не жартує!..

«Чи чіт, чи лишка?..» загука;
Ти крикнеш: «Чіт!..» — «Ба, брешеш, сину!»
Озветься паплюга з кутка —
Та й зцупить з печі в домовину!

1827