Леонідові Грабовському
музика що затихає в землю і в душах фанів
що заростає більмом червоних очей фазанів
що залишиться в теплому пухові пір’я
якихось небесних сходів тобто симфоній
на смак вони наче губи солоні
під час самоти і тривалого перемир’я
ніхто не почує око – зерно – родини куриних
звуки самі по собі піймали їх і підкорили
годує їх літо музичним співом цикади
музика їх швидконога а очі червоні
птаство як паства вільна й в полоні
крила схожі на помаранчі й цукати
якщо приготують їх і подадуть до столу
музику що достойна служити престолу
заправлену у корицю й листок барбарису
тобто пожива світла для духа і твого тіла
а на небесних сходах фалда її тремтіла
а плаття було пошите з білого рису
підстелять для них на ніч віхоть соломи
тобто парчеву тканину повітря і твого дому
навіть ошатну одіж золотого фазана
і звуків які не мають ні запаху ані троянди
музику можна чути але не писати
і бачити як пісок на березі океану
але з очей червоних в яких поселився вітер
і пір’я яке на вітрі не може вже золотіти
усе приготовлено, – наче шлунок для страви
наче більмо ув оці це проминальне світло
і хтось тебе вибрав за свідка
бачити око фазана яке ховається в трави
Розмова через cкайп
грудень: схоже криза середнього віку
усе зв’язано шнурівкою черевика
збираюся – каже – автобусом їхати на Майдан
влада – курва, а колишня його манда
сидить в печінках – просто його діставши
і що ми на рік зробилися старші
що його дочка вивчиться на стюардесу
а твоя – питається – мітить мабуть в поетеси?
я кажу що не знаю – вона у пошуку
що все в руках і промислі Божому
каже: кипить вода – і що йде по чайник
а у мене – кажу – океан і чайки
а також що їздив з автом до свого механіка
що у нас перед Різдвом святкують Хануку
океан за спиною – рівно дванадцять вулиць
що у нас дощить що Нью-Йорк – це вулик
що пишу прозу – щоранку тягну гантелі
що живу в Америці наче в готелі
він каже що батько його лежить з діабетом
вигідніше – каже – прозу ніж бути поетом
що зробив своє рішення злинявши з Мадрида
що він ще знайде свою Марґариту
в принципі – можна жити – навіть на гривні
бо й саксофон схожий на ринву
я кажу що підстриг кущі – й підживив траву
що тепер садівник і що з цим живу
що завершить книжку паризький цикл
що сусід купив новий мотоцикл
я кажу що в сусіда нова мадам
і що їхати конче автобусом на Майдан
він питає як вижити – я знаю й мовчу
вірніше не знаю – хоч вчасно за все плачу
він усміхається: значить усе окей
я не відводжу з екрана своїх очей
тримай – каже – руку вірніше лапу
-до наступної зустрічі
-до наступного скайпу