Богиня

Парусинові мокасини, бадмінтон, ситро.
Воланчик такий легкий, такий пружний.
Приручені нашвидкуруч перші звірі –
дворові коти і собаки.
Сліди від гольфів, синці від ігор,
нігті з пелюсток, ворожіння на бузку,
зариті у землю скельця.
Десь тоді я вперше побачила
дві темні ікони – Ісус і Марія –
у позолоченій оправі
(як шоколад у фользі).
Це Бог, – сказав дідусь.
А це Богиня? – запитала я.
– Ні.
– А чому?
Досі це запитання там і лежить, у садку,
під каменем, де багато тритонів.