Close
Остап Сливинський

Бо навіть наша темрява інша…

Бо навіть наша темрява інша.
Темрява наша така, що можна її ножем нарізати і годувати – годувати наших недужих, усамітнених, скалічених, вигнаних, втомлених.
Темрява наша – як неможлива акустика, яка сама доспіває, навіть якщо голос урветься.
Темрява наша пахне шкірою тих, хто не з нами, і з нею ми обіймаємось, засинаючи.
Темрява наша – як дельфін, що випливає з правдивої тьми, щоб підставити спину.
Темрява наша – це темрява закапелків, де ми цілувалися, темрява спалень, де колисали наших дітей.
Коли гасне останній вогник, темрява наша сама починає світитися, світлом з нізвідки, рівним, як голос.
У темряві нашій ще краще чутно крики убитих, катованих, усіх тих, хто кличе до помсти.
Її не можна супроти нас повернути.

2022