Close
Женя Васильківська

Бажання

Дубе, чому ти черкнув
небом завішене урвище ?

(“Все, що під місяцем вирите,
сповниться струменем …”)
Дай хоч в прогалинах, в просіках,
висню запінене золото,
вип’ю навощене полум’я
що перетліло крізь кров —
і на померклій галяві
вирощу вовчими ночами
луку, де всі твої трави
відпливуть через серп.
(“Все, що при бéрезі зігнеться,
сповниться проблиском …”)

Close
Віра Вовк

Бажання

Але часом я хотіла б торкатися тебе так,
Як кульбабине сім’я землі. Бажала б,
Щоб ти дивився зі мною в лагідні очі сарн,
Щоб земля була повна запаху чорного хліба
І мирного мукання корів,
Багата на дитячі голоси й одчайдушні речі.
Або щоб у холодні світанки
Ми мандрували через зимове плоскогір’я
Убогим одяг і їжу нести
Або шукати загублені вівці на скелях.
— Без прагнень; щоб небо
Не лякало нас своїми просторами,
Тільки приносило пільгу;
Щоб ми не ставили Богові питань,
І щоб усе було добре.
Щоб нас зустрічав удома теплий погляд з ікони,
Тихе світло червоної лямпадки,
Спокій святих і порядок вишивок.