серед гілок терену тихо плаче ворон
серед тьми ночі блискають його очі
він бачив сон про полон
бачив він вогонь
бачив розбиті дороги
мертвих людей собак котів коней
бачив він жуків що збирають кров
бачив як вилизують рани янголи на стежках
як стікають та висохають сльози на щоках
як зникають пороги як стишують кроки
як прозорі духи стають біля вікон
як слова стають криком
серед гілок терену чорне пір’я
губиться як в давньому повір’ї
ворон кряче на нещастя
ворона — на дощ
падає з неба не зоря
звучить знову не грім
десь далеко на пагорбі стоїть твій дім
знімай з голови свій німб кидай до ніг
виросте з нього чорний горіх
укриє тінню подвір’я — буде тобі оберіг
ворон дивиться крізь чорне тло
в цій чорноті ллється його кров
чорна земля вбирає її в джерело
джерело стане криницею
вода його чорною крицею
вимажеш тіло з голови до ніг
станеш чорною сіллю чорним золотом доріг
лежатимеш каменем
вростеш у землю коренем
станеш деревом чорним
і чорним вороном
2022