Тримай, чуєш, тримай
Свої символи віри при собі.
Немає жодного слова, аби притупити біль.
Немає жодної мови, яка би зупинила гнів.
Чуєш, брате, ми тут до кінця.
Вип’ємо цієї війни по самі вінця.
Так, що потім і жити не захочеться.
Вип’ємо на поминках і не раз.
Вип’ємо за тих, хто не дійшов до кінця.
Може, брате, вип’ють і за нас.
Перший тост до дна: грьобана війна.
А потім хтось розповідатиме
Про те, як вижив.
І сміятимуться усі
І живі за столом, і мертві.
Особливо мертві.
Їх сміх дзвінкий тушитиме свічки.
Їх голос потойбічний
Западатиме в горло мовчанням.
В тиші натягнутій мов дріт
Слухати будуть живі химерний спів.