на зорі
комунальники
розвішують по місту
сіті туману
аби ловити сни
що вислизають
з-під повік
запалюються
перші вікна
згасають
останні ліхтарі
і шепоти ночі
помалу замінює
гуркіт трамваїв
вигаслі зорі
немов опалі каштани
тьмяно мерехтять
на вологому бруці
сторожа
цвинтарної брами
ключами дзвенить
і гостинно прочиняє
ворота
місто оживає:
гудуть заводи радості
і фабрики щастя
люди
прокидаються
зі слізьми
на очах