у такі ранки
заводи вкривають місто
димами
аби на мить
непомітним стало
його існування
у такі ранки
прокидаюсь безмовним
бо мова зостається
у сні
який ніяк не можу згадати
і в розпуці
до пустих грудей
вкладаю серце собаче
щоб відчути
найщирішу радість
але
у такі ранки
немає ні сміху
ні радості
повітря пахне
втомою і брудом
місто повниться
заводськими димами
з найчорніших металів
металурги нам роблять
білі серця