діти вбігають
у сад
крізь ледь прочинений
калиновий кущ
і щось надміру легке
відчувається
у цьому повітрі
безбарвне опукле сонце
колихається вгорі
ніби забута
ялинкова прикраса
діти біжать садом
в якому ще не чутно
басовитого гудіння бджіл
в якому не видніються
важкі голови квітів
налиті солодкими думками
садом
не сповненим занепокоєним
шепотом листя у розмитих
графітних тінях
які дерева скидають із себе
немов сорочки
регіт
замотаний
у шарфи
регіт
у різнобарвних
шапках набакир
піниста хвиля веселощів
що котиться до іншого
дальнього берега
і ось історія
коротша на кілька слів
коротша на кілька днів
знову повторена
але знову кимось
недоговорена
діти
знайшли в саду
поранену пташку снігу
але додому принесли
лиш кілька краплин
її втомлених
крил